Люди, які не вірять у себе
Люди, які не вірять у себе, схожі на привидів, що блукають вулицями міста. Вони ніби існують, але не можуть бути повністю видимими, відчутними, живими.
Про їх існування можна дізнатися лише опосередковано. Легкий подих теплого вітру - це привид, який любить тебе, стоїть поруч. Жар на щоках та уколи в серці - мабуть, привид поруч випромінює лють.
Але власного життя у привидів немає. Вони існують лише постійно заглядаючи у вікна чужих життів. Спостерігають, вражаються, приміряють на себе одяг чужих почуттів... І від цього їм здається, що самі вони стали трішки більш живими.