Зустріч двох людей

від Юлія Поданенко, 5 листопада, 2024
Зустріч крізь скло

Зустріч крізь скло

Іноді я уявляю зустріч двох людей так, ніби вони розмовляють крізь скло. Ця метафора народилася у мене в процесі роботи як психолога з клієнтом, але вона підходить до будь-якого випадку спілкування двох людей.

Двоє людей стоять по різні боки каламутного, бруднуватого скла. Вони змушені перекрикуватися, оскільки скло погано пропускає звук. Вони змушені мружити очі та вдивлятися - хто ж стоїть по той бік? Потім втомлюються від примружування, заплющують очі та домальовують в уяві людину навпроти.

Люди можуть жити так все життя і ніколи не зустрітися.

Але деяким парам стає цікаво - що ж там, за склом? З чистої цікавості вони починають протирати його, і - о диво! - фігура навпроти стає яснішою та чіткішою! Мало того - ця фігура сильно відрізняється від уявлень про неї. Виникає новий потік інтересу. А разом з ним з'являється страх - а раптом ця людина, така відмінна від моїх уявлень про неї, небезпечна? Раптом її дії так само непередбачувані, як її зовнішній образ?

Найбільш сміливі йдуть за своїм інтересом. Вони підходять до скла ближче, витирають його начисто, притискаються до нього та розглядають іншу людину. Та, інша людина, також може підійти ближче. І ось вже їхні руки, хоч і крізь скло, стикнулися. Відбулася зустріч.

Нові почуття захльостують, але - знову є вибір: йти на зближення чи почекати.

І знову найсміливіші йдуть уперед. До речі, найсміливіші - це не обов'язково ті, хто йдуть назустріч страху. Сміливості може надати інша людина, запрошуючи до себе в контакт. Обіцяючи бути акуратним та обережним.

Загалом, зрештою, хтось із них, або обоє, здогадуються, що це дзеркало і його зовсім можна обійти. Ну, або розбити - для любителів гострих вражень. І після цього можна тримати одне одного за руку. Дивитися в очі та бачити, як вони змінюються, коли розповідаєш свою історію. Відчувати при спілкуванні не лише себе, а й іншого. Піти кудись разом, і, сидячи на призьбі, розглядаючи небо в хмарах, спілкуватися про все на світі. Але вже зі справжньою людиною, а не з каламутним глухуватим образом за склом. З людиною, якій можна довіряти, і яка довіряє вам. І тоді дивовижним чином змінюється все.