психотерапія

Зустріч крізь скло

Іноді я уявляю зустріч двох людей так, ніби вони розмовляють крізь скло. Ця метафора народилася у мене в процесі роботи як психолога з клієнтом, але вона підходить до будь-якого випадку спілкування двох людей.

Двоє людей стоять по різні боки каламутного, бруднуватого скла. Вони змушені перекрикуватися, оскільки скло погано пропускає звук. Вони змушені мружити очі та вдивлятися - хто ж стоїть по той бік? Потім втомлюються від примружування, заплющують очі та домальовують в уяві людину навпроти.

Люди можуть жити так все життя і ніколи не зустрітися.

Звичайно, ось виправлена стаття з заміною русизмів на українські аналоги: 

Одного разу милий жіночий голос запитав мене по телефону: «Добрий день, ви психолог? Можна я до вас свого сина запишу?». Спочатку я хотіла відповісти, що з дітьми не працюю. Дитячий психолог - це окрема спеціалізація, і мені вона (поки?) не під силу. Однак внутрішній голос підказав, що потрібно поставити запитання. І я його поставила: “А скільки років вашому синові?”. У відповідь почула - “тридцять два”.